Ми - майбутнє нашої держави
Ми - майбутнє нашої держави Сьогодні діти – завтра народ В. СухомлинськийЩербатюк Марина,учениця 10 класу Соколівоцької ЗОШ І-ІІІ ступенів 24 серпня 1991 року назавжди залишиться в історії українського народу великим і пам'ятним днем. Україна здобула волю і незалежність . Перед усім світом постала держава з давньою і славною історією, оригінальною духовною культурою, зі своїми символами , мовою, чесними, працьовитими, миролюбними людьми – українським народом. За роки існування суверенної України значно зріс авторитет нашої держави на міжнародній арені. Про це свідчить вступ України до Ради Європи, інтенсивний і плідний діалог з такими поважними міжнародними організаціями як Європейський Союз, Північноатлантична Асамблея, Центральна Європейська Ініціатива, а також двосторонні зв'язки в усіх регіонах світу. Важливим документом, який був схвалений Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1989 року, стала Конвенція про права дитини, ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року. Проголошення і схвалення цього важливого документу свідчить про те, що держави – учасниці дбають про своє майбутнє, готові вжити всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації, зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які є необхідними для її благополуччя.Про що говориться в цьому документі? Про те ,що я маю право на життя. Обов'язок держави – захищати це право. В Конвенції держави-учасники зобов'язуються забезпечити виживання і здоровий розвиток дитини. Дитина має право не розлучатися з батьками, всупереч їхньому бажанню, за винятком, коли таке розлучення потрібне в інтересах дитини. Кожна дитина , здатна сформулювати свої власні погляди, має право вільно висловлювати їх з усіх питань, які торкаються її інтересів, причому поглядам дитини повинна приділятися належна увага відповідно до віку та зрілості. А чи завжди так в житті? Бувають випадки, що батьки розлучаються, ніхто з них не рахується з думкою дитини, з ким вона хоче бути. Кожен старається зробити так, як йому вигідно. А від цього страждають діти, які часто втікають від одного з батьків до іншого, до бабусь і дідусів, а той опиняються на вулиці.Мене вразив лист «Вустами немовляти», який прислала до газети дівчина п'ятикласниця. В ньому вона виливає свій біль душі і просить допомогти. Мама її хоче розлучитися з батьком, який зраджує . А дівчинка любить обох батьків і дуже страждає. А недавно я почула про дівчинку, що кинулася з даху багатоповерхового будинку, в якому оселився її батько з новою сім'єю, залишивши їх з мамою та братиком без шматка хліба. А скільки зустрічається випадків, коли матері чи батьки відмовляються від своїх дітей, залишаючи їх напризволяще. Чи я українець? Чи я окраїнець?З якого краю і чий я окраєць?Якої хлібини я крихта солона?Яка мене мати на світ породила?Без роду, без імені в люди пустила?Лежав і мовчав я під небом високим,І в небі відлунням пливли її кроки,Світи оніміли у мить безнадіїМатусю! Шевченкові плачуть МаріїВсі покритки й наймички горді синамиОй, чули б ви , мамо, як кликав я мами...І нині я кличу: «Знайдися, матусю!»За те , що вродила, тобі поклонюся. Мене схвилювали слова знаменитого Рубінштейна: «Найдорожчі і найкращі люди в дитини – це її батьки. Потреба в батьківській любові не тільки найміцніша з усіх людських потреб, а й найдовша.» Мені боляче, що в Україні смертність перевищує народжуваність, але найстрашніше, що моя держава є рекордсменом по дитячій смертності. Я знаю, що куріння – це причина 20% смертей, а 0,25 г горілки для підлітка є уже смертельною. В Україні вийшов закон про заборону тютюнових і горілчаних виробів дітям, але часто в магазині бачиш зовсім іншу картину. Я щаслива, що маю право на відпочинок і дозвілля, на свободу думки, совісті, віри. Але дуже хотілося б, щоб дорослі не забували про те, що ми, діти, - майбутнє України. І від нашого фізичного розвитку, знань, вмінь залежатиме, якою буде наша Україна.